
Але, що, братишка, як я вам розкажу, ви запам'ятайте цей розповідь до кінця своїх днів. То була вечірка, де я закладки нашвидкоруч купила. Ну, кажу вам, дідище двинуте, на самому краю нирвани. Сказати, що я поплавала в океані ейфорії, нічого не сказати. Прямо з каннабіноидами друзів нашіх синтетичних якесь веселощі зробили. Взяла кайфа я колосального, влетіла в світ іншого виміру. Раздербанила дозу не на жарт, відчувала себе справжньою королевою нічних крамол.
Тепер пам’ятаю ту маленьку синю закладку, яка стала входом до глибин мого шаленого світу. Чарівний препарат, як вона називалася, був прекрасним ключиком до країни фантазій. Вона плавно сунулася на свій синтетичний трамплін і відправилася у нічний політ. Ох, яку безтурботну їзду вона подарувала мені та моїм друзям!
Такі наші вечірки, братан, круті, що навіть Морфеус з матриці нам заздрив. Ми там в клубах ночували, аж поки ранок не прогримів. Не було нікого, хто би нас зупинив. Ми були як катані в роліку, фанатично ковзали по нічному танцполу. Як у кіно, знаєш, такого засіяння та веселощів. Тусили ми, гралися, переходили від одного стану ейфорії до іншого. Просто марцефаль у бутілку змішали, а потім приварили усім кайфа.
А що я вам розкажу про те, як я переконувала свою кнопку приварити гідрокодон до нас? Та вона, братці мої, теж відразу згодилася. Жінка тямить в шматочку, як мені здається. І як тільки ми її взяли, так галюціногенних шаленств більше і не знати. Вся не на світі стала, уявляєш, я весь світ своїми руками міняла. Ще й дружбанина знайшлася, яка нам свій запас хорошої речі подарувала. Ось таке ми "друзі"
Блять, даже учитель был в шоке от нашего состояния. Он остановился на пороге и просто стоял, не зная, что делать. Мы его не слышали, не видели, даже не существовал он для нас. Мы были в своем мире, полном красок и забвения.
Но, черт возьми, ничто не длится вечно, и трип подходил к концу. Мы стали тяжелыми и уставшими, словно прошли марафон. Все ушло, как вода в песочные часы. Следующий урок застал нас в состоянии катастрофической обдолбанности - мы были зомби, полные пустоты.
Уроки, которые мы так старались пробороть, превратились в суматошное движение без смысла. Но даже в этом обезумевшем состоянии меня посещала мысль, что наша школа - это проклятый рай, где каждый день можно почувствовать себя на острие ножа.
Мы с друзьями выходили из школы, словно выжженные разбавленным закладками. В наших глазах было много боли и одиночества, но мы готовы были снова войти в этот мир сумасшедших уроков и никогда не отказываться от своих мувов.
Братцы, даже не думайте, что я вас призываю к такому пути. Это мой рассказ о том, как я окунулся в безумие и попал в плен одного из самых опасных наркотиков. Вместо этого, занимайтесь спортом, общайтесь с друзьями и стройте планы на будущее. Это гораздо интереснее и дает намного больше эмоций, чем сидеть на дне этой жопы.